Цікаво. Корисно. По-домашньому.
Здоров'я та краса Консультація лікаря

Не зволікайте з операцією “заячої губи”

Якщо хтось у родині, мав таку ваду, вона може передатися. Ще одна причина, – у перші два місяці вагітностіу мами був токсоплазмоз або інфекційне захворювання чи грип,

Дітей -„зайченят”, які народилися із незарощенням губи.ю в практиці хірурга Дмитра Степановича СТРУКА, який з 1987 року проводить операції з ліквідування дефектів незарощення верхньої губи та піднебіння (в народі „заяча губа” та „вовча паща”), – було чимало. Багато з них нині – дорослі люди. Іноді забігають до лікаря у відділення просто так, провідати. Найпам’ятніший – вихованець дитбудинку Саша Яцюк, нині двометровий хлопець, глянувши на якого, і не скажеш, що він міг бути серед інвалідів дитинства.

– Дмитре Степановичу, чи багато дітей-„зайченят” потрапляє у ваше відділення протягом року?

– Приблизно 15-17 дітей, які народжуються із вродженими вадами, до яких і належить незарощення верхньої губи та піднебіння. У середньому – це одна дитина на приблизно тисячу-півтори новонароджених. Найоптимальніший термін проведення операції для усунення цих вад – коли дитині минає 4-6 місяців. Щоправда, раніше таких дітей оперували в пологовому будинку одразу після народження, намагаючись відправити дитину додому уже без дефекту. Хотілося найперше і дитині допомогти (адже дитина з такими вадами не може здійснювати смоктальних рухів), і батьків та родичів позбавити психологічної травми.

-А сьогодні?

– Таких діток одразу після народження ставлять на облік у нашій обласній лікарні. Через місяць маля бажано привезти на консультацію. Хірург огляне дитину, дасть рекомендації і призначить час проведення операції.

– Чому оперувати пізніше не бажано?

– Тому що косметичний дефект виражений яскравіше – чіткіше видно рубець, може бути опущення крила носа (хірургічне втручання в ділянку губи зазвичай викликає зміну форми носа). Коли йду, приміром, по місту, досвідченим оком бачу людей, які мали хірургічне втручання, пов’язане з усуненням саме цієї вади. Збоку це видасться всього лише набряком у ділянці носа. От, приміром, воротар київського „Динамо” Чанов має характерний, з опущеним крилом, яструбиний ніс.

– Невже достатньо тільки однієї операції? Здогадуюся, що формування дитини спричинює виникнення нових проблем. 

– Ми зацікавлені в тому, щоб таких дітей до нас направляли вчасно (тобто якнайраніше), тому що з 1991 року діє закон про те, що дитина, яка народилася з такими вадами, має статус інваліда дитинства до 16 років, і органи соцзабезпечення платять таким дітям пенсію. В ідеалі саме до цього віку дитина має бути повністю реабілітована: пройти весь запропонований курс лікування. Так, з допомогою однієї операції досягти того косметичного ефекту, який би максимально наближав зовнішність дитини до тієї, що запрограмована природою, неможливо. Тому приблизно через рік-два після першого хірургічного втручання іноді проводимо додаткові операції. Приміром, коли є опущення крила носа й рубцева деформація губи. Усе це для того, щоб, максимально вдосконаливши зовнішність дитини, дати їй можливість піти у звичайну загальноосвітню школу. А 14-16-літнім підліткам рекомендуємо проводити остаточні операції на губі: в такому віці щелепа вже не росте й рубцевої деформації більше не буде. Але батьки підлітків чомусь не доводять справу до кінця і не з’являються, аби бодай обговорити можливість проведення синові чи доньці завершальної операції. Буває, приїздять дівчата, які живуть у містах. Хлопці, певно, запускають вуса і вважають, що проблему вичерпано.

– Скільки триває така операція?

– Оперування губи займає приблизно тридцять-п’ятдесят хвилин. А піднебіння („вовча паща”) – годину-півтори. Взагалі все залежить від того, наскільки складним є дефект. Приміром, ізольоване незарощення – або тільки губа деформована, або піднебіння. При цьому навіть губа може бути цілою, але не буде піднебіння. Буває, що одночасно деформовані і губа, і піднебіння. Також поділяються на односторонні та двосторонні. Ось ліквідування двостороннього незарощення і є найскладнішою операцією, яка займає багато часу. На початку ХХ століття діти вмирали, маючи такий дефект. Адже ніс людині забезпечує зігрівання холодного повітря, мигдалини забирають на себе, образно кажучи, частину інфекції. У результаті в легені потрапляє вже очищене, зігріте повітря. А коли в дитини було двостороннє незарощення і на місці піднебіння щілина завбільшки з рот, холодне повітря одразу потрапляло в горло й легені та призводило до ангіни, ларингіту, пневмонії… Діти помирали. Нині таких діток виходжують.

Але коли в дитини буває повне незарощення – брак альвеолярного паростка, твердого та м’якого піднебіння, ми проводимо операцію дво-, трирічним діткам. Адже піднебіння відіграє значну роль в розвиткові мови дитини: вона сердиться, коли її ровесники уже говорять, а вона багатьох звуків вимовити не може. Бажано, знову ж таки, щоб до школи дитина повністю адаптувалася. В цьому їй допоможе логопед обласної дитячої поліклініки чи заняття в логопедичному садочку.
Після операцій на піднебіння є ще одна проблема – з часом щелепа відстає в рості й деформується, звужується, відбувається скупчення зубів. Такі діти потребують лікування в лікаря-ортодонта. Не всі батьки це розуміють й оминають увагою цей вид лікування. Діти виростають, в них починаються проблеми із зубами. Тож закликаю батьків звертати на це увагу. А інакше доведеться застосовувати нові дорогі методики, так звані брекет-системи.

– У чому ж причина появи таких дітей в батьків, у яких, на перший погляд, ніби й немає ніяких проблем зі здоров’ям?

– Одна з причин – спадковість. Якщо хтось у родині, приміром, мав таку ваду, через покоління-друге вона може датися взнаки. Ще одна, доволі поширена причина, – у перші два місяці вагітності, коли проходить закладання щелепно-лицевих органів плоду, у мами був токсоплазмоз або інфекційне захворювання чи грип, який супроводжується високою температурою. Або ж мама непомірно вживала алкоголь чи наркотики. До зовнішніх факторів належить підвищена радіація, шкідливі умови праці батька чи матері. Бували у нас випадки, коли батьки таких дітей працювали механізаторами, тобто працював з пестицидами. За Союзу до групи ризику належали чоловіки, які служили в ракетних військах: отримуючи певну дозу опромінення, вони ризикували народити дитину саме з такими вадами.

– Як же батькам, в яких, приміром, перша дитина народилася з вадою, зважитися на другу дитину? Не відомо, який фактор ризику може „спрацювати”?

– Знаєте, ще не було зафіксовано випадків, коли б у сім’ї після появи першої дитини з вродженою вадою губи чи піднебіння і друга дитина народилася такою ж, і третя… Зазвичай убагатодітних сім’ях така дитина одна. У нашій області зафіксовано кілька сімей, де до появи таких дітей призвела спадковість. Але якщо батьки після народження першої дитини із „заячою губою” чи „вовчою пащею” не ризикують народжувати вдруге, радив би проконсультуватися з генетиком.

– Чи з допомогою ультразвукового дослідження можна виявити ці вади? 

– Так, можна, але не завжди. Адже багато залежить від положення плоду в утробі: дитина може на момент проведення УЗД саме затулити лице ручкою або ніжкою. Тож гарантувати щось стовідсотково доволі важко. Але батькам дітей, які народилися з „синдромом зайченяти”, раджу не впадати у відчай. Пам’ятайте, що все можна виправити, і ваша дитина виросте здоровою та щасливою.

До речі:
Безпосередньою причиною народження дитини з незарощенням губи є вплив на організм майбутньої матері у перші три місяці вагітності хімічних факторів (22 %), психологічних (9%) і механічних (6%) травм, біологічних (5%) та фізичних (2%) чинників.

Дата публікації: 08.03.2017 Додати в обране Зберегти в PDF
Print Friendly
Поділитися у соцмережах img img