Цікаво. Корисно. По-домашньому.
Діти Сім'я

Як перестати кричати на своїх дітей. 7 дієвих порад

Іноді так складно стриматися, щоб не підвищити голос на дитину. Ми усіляко намагаємося себе виправдати: стомилися на роботі, дитина неслухняна, просто встали не з тієї ноги… І при цьому розуміємо, що кричати на дитину – не дуже добре.

Крик заважає вихованню більше, ніж допомагає. Із кожним грубим словом обриваються тонкі зв’язки між батьками і дітьми. Дитину ситуація, коли кричить тато чи мама, дуже травмує, адже в цю мить найближчі люди стають злими, чужими, віддаляються.

З ЧАСОМ КРИК ПЕРЕСТАЄ ДІЯТИ

До певного віку дитина реагує на крики дорослих. Але вже у підлітковому віці розмова на підвищених тонах не матиме влади над вашим сином чи донькою. Цілком імовірно, що дитина почне відповідати батькам також криком, аби захиститися від батьківського тиску. Найгірший наслідок такого спілкування – ослаблення зв’язків між батьками і дітьми. Такі діти інтенсивніше піддаються впливу інших людей. Вони не сприймають сім’ю як надійну основу. Часто друзі та компанія для дитини стають важливішими за батьків, а це означає, що батьки можуть просто «втратити» своїх дітей.

Другим серйозним наслідком крику є те, що така модель поведінки закріплюється в свідомості дитини, і, ставши дорослим, вона буде її застосовувати і для своїх дітей. Це означає, що у неї також будуть погані стосунки з дітьми.

Однак є сім’ї, в яких на дітей не кричать. У цих сім’ях звичайні, не ідеальні і діти, і батьки. Їм вдалося викоренити крик зі свого побуту і знайти інший підхід до своїх дітей. Якщо ви теж задумуєтеся про те, як перестати кричати на своїх дітей, ці поради вам стануть у пригоді.

ЩО РОБИТИ

1. Дозвольте собі помилятися. Іноді батьки бояться визнати, що вони в чомусь не праві, вважаючи, що від цього постраждає їхній авторитет в очах дитини. Насправді для дитини важливіше, що поряд з нею тато чи мама, які іноді помиляються, а не якась ідеальна людина, рівню якої годі будь-коли досягнути. Дуже важливо перед дитиною визнати, що ви тільки вчитеся бути татом чи мамою і іноді помиляєтеся, робите не правильно.

2. Дитина – це дзеркало батьків. Якщо ви хочете, щоб дитина вміла керувати своїми емоціями, насамперед, навчіться самі ними керувати, стримуватися у критичних ситуаціях. Станьте прикладом. Ключове слово – «керувати»: емоції не можна стримувати, їх треба обов’язково вивільняти, але в прийнятній формі.

3. Ставтеся до дитини, як до… дитини. Вона ніколи нічого не робить «на зло». Дитина просто багатого чого не вміє, тому їй іноді не вдається охайно їсти, прийти чистою з прогулянки, акуратно написати домашню роботу.

4. Не доводьте себе до нервового виснаження і зриву. Якщо відчуваєте, що сильно стомилися і вже на грані, візьміть тайм-аут. Допоможе відпочинок: тепла ванна, улюблена книга чи фільм, прогулянка, похід за покупками чи у салон краси. У кожного свій спосіб зробити собі приємність.

5. Навчіться зупинитися, коли відчуваєте сильне роздратування і гнів. У цей момент краще переключити увагу з дитини на себе. Треба вчитися брати себе не в руки, а не шкодувати себе. Треба зупинитися і зрозуміти, що причина крику – не дії дитини, а ваша втома.

6. Подумайте, що відчуває дитина, коли на неї кричать. У тренінгах для батьків є така вправа: один учасник стає навпочіпки, а другий стоїть поряд і кричить. Кількох хвилин вистачає, щоб відчути страх. Зазвичай після такої вправи батьки значно рідше підвищують голос на дитину.

7. У будь-якій ситуації збережіть приязні стосунки з дитиною, виявляйте повагу до неї. Дитина має відчути, що навіть коли мама злиться, вона все одно любить.

Дата публікації: 13.02.2018 Додати в обране Зберегти в PDF
Print Friendly, PDF & Email
Поділитися у соцмережах img